Телеграфи мовчать, хтось зрадив ідею
Всі втратили віру але лиш дивляться в небо
Там апостоли грають у карти під скрегіт зубів
На розбитих іконах колишніх ідей
Плачуть горобці бо у них Прометей
Заберає вогонь, щоб зігріти Богів
І віяв вітер, плакали квіти
Боже, зглянься, це ж все твої діти
Так жадібно вдихають грудьми запах війни
Хто вмирав десять раз за волю
Той знає справжню її ціну
Хто розгніваний бігав по полю
Вбиваючи грім піднімав цілину
І скидаючи з себе хреста
Бо не в змозі нести
Десять раз задля того вмирав
Щоби знову воскрести
І віяв вітер, плакали квіти
Боже, зглянься, це ж все твої діти
Так жадібно вдихають грудьми запах війни
Вийдеш з хати, подітись немає куди від болю
Де дорога від сліз буркуном проросла
Від порогу, до Гуляй поля
