Сиджу я край віконечка,
Й на зорі споглядаю,
Сиджу я край віконечка,
Та й так собі думаю.
Чи прийдеш, мила, ти, чи ні,
Що часто так мені снишся?
Підходжу ближче до вікна,
А ти стоїш, смієшся.
Ага, мила! Ага, мила!
Як тяжко споглядати,
Личко твоє помарніло,
Краси вже не впізнати.
Тож дай, мила, уста свої,
Нехай ще раз поцілую,
Серце моє горить вогнем,
Любов до тебе я чую.
Любов-кохання, мов той цвіт,
Що буйно розквітає,
Мо той метелик молодий,
Що високо літає.
Тож бережіть серця свої,
Щоб не кохалися зрана,
Бо відцвітуть сади навесні -
Не вернеться кохання.
