Монашки

А я в монашки сміливо так піду,

Набридло все казав, що хочеш вже сімʼю.

І я не вірю вже словам твоїм, я не вірю і не буду,

Просто далі в дорогу сама.

У залі мовчання і старі портрети,

Кришталі і багато вина.

Все пішло не за моїм сюжетом,

В метушні танцюю одна.

Написала у серці тебе олівцем,

Щоб легко було стерти.

Любов засинає день за днем,

Я боюсь живою померти.

А я в монашки сміливо так піду,

Набридло все казав, що хочеш вже сімʼю.

І я не вірю вже словам твоїм, я не вірю і не буду,

Просто далі в дорогу сама.

Сльози, як дощ для моїх внутрішніх квітів,

Кінець - то не смерть, а старт.

Оголила душу, тепер би вдіти,

Зник мій потяг і стих азарт.

А я в монашки сміливо так піду,

Набридло все казав, що хочеш вже сімʼю.

І я не вірю вже словам твоїм, я не вірю і не буду,

Просто далі в дорогу сама.

Сховатися б з сестрами десь далеко,

Відніс би вітер, як лелеку.

Я закопала сумнів, заховала страх,

Лишусь відлунням на твоїх вустах.

Зівʼяли ромашки в моєму саду,

Піду я в монашки себе знайду.

А я в монашки сміливо так піду,

Набридло все казав, що хочеш вже сімʼю.

І я не вірю вже словам твоїм, я не вірю і не буду,

Просто далі в дорогу сама.