Надія

Я біг періодично оглядаючись назад

І точно не знав чи вдасться мені втекти

Та вибору як такого не було,

Я повинен був себе втратити, щоб себе знайти,

І я втікав

Я втікав, втікав від себе старого

Плутав диявола з Богом

Мене охоплював голод

Я перестав

Вірити людям навколо

Дні пролітають так скоро

І все життя йде по колу

Я втікав

Втікав від болю у тілі

Від страху жити без цілі

Від пустоти у квартирі

Я все віддав

Я все віддав своїй мрії

Вмерти на шляху до цілі

Це те в що я вірю

Мене старого вже нема, а новий ще не настав, я бачив своє минуле, я сам себе не впізнав

Тоді хто я?

Я згублений серед дзеркал, я душу вже не врятую, я душу давно віддав

Я серед поля

Довкола нікого нема, питаю в Бога, ну в чому моя вина, питання лються рікою, а відповідь тишина, я списую все на долю

Навколо глуха пітьма

Я перестав

Вірити людям і вчинкам

Вдома чекала дівчина , війна це страшна картина

Я б все віддав

Щоб заграла та перлина, я бачив страх за очима, і я втрачав побратима

Я поринав

В людину поруч з собою, за тебе був я горою, ти відала мені горем

Я б заспівав

Я весь в тобі з головою і в тебе сльозі рікою, нас розлучає війною

Я не впав,

Хоча навколо лиш втрати,

Я не зламаюсь в бою, ще є за шо воювати

Я б заспівав,

Але у горлі лиш тиша,

Вітер несе мої сни,

Вітер минуле колише.

І я шукав

Очі, що бачили правду,

Вірив у силу любові,

Та бачу в світі лиш зраду.

Я б заспівав,

Та вже не вистачить слів,

Тут розмовляють гармати,

Мене зламає лиш гнів

Я пам’ятав,

Як ти чекала на мене,

Як обіймала думками,

Але дорога до неба.

Я не зникав

Хоча довкола лиш тіні,

Місто заснуло в руїнах,

Та я не втратив надії

Я перестав

Вірити людям і вчинкам

Вдома чекала дівчина , війна це страшна картина

Я б все віддав

Щоб заграла перлина, я бачив страх все очима і я втрачав побратима