Над Дністром

Змійкою стежка веде до Дністра тихим селом над водою Сонце ранкове ледь нагріва віти вербові з росою Зранку дівча повні відра води несла і пісню співала Я запитав: "Чи прийдеш до ріки?" — ти лиш мені засміялась! Вслід ти сказала: "Прийду, прийде вечір, чекай під вербою Тою, що рясну косу хилить, гойда над водою" Де відшукати дівчину тепер? Може, підкаже широкий Дністер Берег у вербах плакучих шумить, що аж серденько щемить Вечір минає, вже ніч над Дністром, зорі на дні золотіють Пісня кохання луна над селом, всюди закохані мріють Ой, нашукався тієї верби, що понад берегом гнеться І через те, що її не знайти, мабуть, плакучою зветься! Вслід ти сказала: "Прийду, прийде вечір, чекай під вербою Тою, що рясну косу хилить, гойда над водою" Де відшукати дівчину тепер? Може, підкаже широкий Дністер Берег у вербах плакучих шумить, що аж серденько щемить Вслід ти сказала: "Прийду, прийде вечір, чекай під вербою Тою, що рясну косу хилить, гойда над водою" Де відшукати дівчину тепер? Може, підкаже широкий Дністер Берег у вербах плакучих шумить, що аж серденько щемить Вслід ти сказала: "Прийду, прийде вечір, чекай під вербою Тою, що рясну косу хилить, гойда над водою" Де відшукати дівчину тепер? Може, підкаже широкий Дністер Берег у вербах плакучих шумить, що аж серденько щемить