Сонце

віриш не віриш

я граю з вогнем

щоб день не згасав

і не залишив мене сам на сам

я знаю цей ризик

я багато палав

і з плоті і крові

я зробив останній запал

бо ти там, чекаєш, і маєш, надію

але що побачиш

я лише тінь, у вогнях

і метр за метр

я знову палю

своє тіло

я точно до тебе дійду

я, все що я міг

я віддав

хіба що, я серце, залишив для нас

я, все що не міг

я віддав

бо сенс свій, побачив, у твоїх вогнях

їх я знову побачу

я тримаю свій курс

і додому гадаю

вже ніколи не повернусь

вони вже так близько

і я не втрачу момент

я ж завжди так мріяв

що наступить цей день

що ти там, чекаєш, і маєш надію

але що побачив

що ти всім однаково грієш

і кожен твій вечір

я, вже не зітру

і нікуди

далеко, я, вже не втечу

Помилки на помилках будують мій світ

вже забув про що мова

чи я увісні?

не забуду ніколи, всі ночі сумні

чи знайду сили далі, йти по пітьмі?

І невдовзі доброта захоче втекти

чи я маю хоч змогу, хоча б пару слів

сказати, що колись я був не таким

що був вартий колись твоїх декілька слів

що був вартий твоїх кольорів у житті

що ховав щоразу у себе в пітьмі

відчуваю твій натиск

невже це кінець

тягну стрілки назад, повернути б цей день

я, все що я міг, я віддав

і сам же погаснув у твоїх вогнях

у твоїх вогнях

у твоїх, у твоїх, у твоїх

у твоїх, у твоїх, у твоїх

у твоїх, у твоїх вогнях