Я так втомився, гудить голова
В клітці з софітів темніше ніж завжди
Всі просять роздати вогню і я
Повільно палаю без тями
Мізки згорають до тла
Нікчемно ставати на ті ж самі граблі
Я здався і в мить все прийняв
Відродившися з сажі
І нехай
Я не стану тим
Хто
Літає
Та в твоїй душі
Так само
Любов лунатиме моїми
Словами
З під очей лізе попіл, над тілом нависли хмари
Шмокаю багато, в повітрі червоний статус
Не впирають пічки, вівці думають не шарить
В пам'яті Хвильовий, тому продовжую писати
Залишу великий палац послідовникам на згадку
За лицарів, що пали я зведу небесні замки
Мої побратими щодня накопичують ману
В королівстві хаос – не водися з чаклунами
І нехай
Я не стану тим
Хто
Літає
Та в твоїй душі
Так само
Любов лунатиме моїми
Словами
Обладунки сяють
Бо вони виковані з любов'ю
Ця фея знає
Її чари сильніші, я обеззброєний
Подаруй мені
Цілунок безтурботний свій
Моє ліжко – гільйотина
Лезо все сильніше тисне в шию
Ну нахіба таке серце?
Якщо воно не може ні секунди без зілля від стресу
Хоч доблестю освячена стежка
Та іноді поворухнитись так нестерпно
І нехай
Я не стану тим
Хто
Літає
Та в твоїй душі
Так само
Любов лунатиме моїми
Словами
