Скажи, навіщо ця зима потрібна,
Якщо тебе поруч нема?
І, прокидаючись щоранку без тебе,
Я змушена пити знову каву сама.
І не важливо, скільки в світі людей,
Тебе так сильно покохати —
Була моя з найкращих ідей.
І не важливо, скільки буду чекати,
Допоки не в моїх обіймах,
Я цей джаз буду грати.
Цей джаз буду грати.
Скажи, чому часом бува так тяжко,
Коли тебе поруч нема?
І що я маю цьому світу віддати,
Щоб завжди мене тримала твоя рука?
І скільки б я не проживала життів,
В усіх можливих варіантах я хочу, щоб мене ти зустрів.
І не важливо, скільки буду чекати,
Допоки не в моїх обіймах,
Я цей джаз буду грати.
Цей джаз буду грати.
І ось нарешті я відкрила очі.
Можливо, то все був лиш сон.
В твоїх обіймах я тону щоночі,
І п'ю з тобою каву у кожен сезон.
І не важливо, де насправді я є,
Поки тебе яскраво бачу.
Нехай цей час повільно тече —
Не хочу навіть і хвилини втрачати.
Тож поки у твоїх обіймах я,
Цей джаз буду грати.
Цей джаз буду грати.
Цей джаз буду грати.
