Метелики

Я малюю своє завтра силуетами Прокидаюся з думками, десь тривожними Я живу піснями, приспівом, куплетами Хочу те, що хочеться, напевно, кожному Відчуття спіймати щастя не миттєвого Що історія моя мною і пишеться Скільки досвіду отриманого життєвого Скільки досвіду отримати залишиться Та що робити — я не знаю Коли відчуваю Як далеко ще ночі ті Коли все, що в моїм житті Я віднайду в собі баланс між усіх моїх почуттів І коли я таке знайду, на коліна тоді впаду Одна думка про ночі ті І у мене є метелики в животі Я шукаю відчуття це невагомості Що я роблю щось у світі цьому правильно Дуже втомлює життя у невідомості У якій тобі диктують нові правила Як же хочеться у повні груди дихати! Від турбот усіх накритися би ковдрою Як заплутався, знайти швиденько виходи Як же хочеться пливти по морю спокою Та що робити — я не знаю Коли я відчуваю Як далеко ще ночі ті Коли все, що в моїм житті Я віднайду в собі баланс між усіх моїх почуттів І коли я таке знайду, на коліна тоді впаду Одна думка про ночі ті І у мене є метелики в животі Як далеко ще ночі ті Коли все, що в моїм житті Я віднайду в собі баланс між усіх моїх почуттів І коли я таке знайду, на коліна тоді впаду Одна думка про ночі ті І у мене є метелики в животі