В якому б місті чи країні я не був
Я іноді заходжу в храм, щоб поспілкуватись зі своїм другом
Цьому другу все рівно на те, християнський це храм, мусульманський, буддистський
Я його просто кличу — і він приходить
Останній раз я питався у нього, чи то добре бути наївним
Бо всі ці кажуть, ніби я популіст і пишу маніфести
А я кажу, шо якшо почну сприймати реальність як вона є
І перестану мріяти та вірити, ніби дитина
То не зможу, в принципі, тут жити. Якось так
Я питав у друга, чи то ок — він мовчав, я трішки образився
Вийшов з храму та пішов додому
А по дорозі я побачив напис на стіні білою фарбою
А напис такий: "Пиши. Друг"
Ось така історія
