Сіяч

Перший куплет:

Розгорнутий на випадковій сторінці,

тихий, наче глибоке підпілля,

лежить грунт по косовиці,

змучений, немов породілля.

Буде потому кривава осінь,

прийде сіяч, врешті, додому,

робитиме, що робив і досі,

попри зневіру, попри втому.

Приспів:

Сіє, сіяч, сіє.

Тримається суходолу.

Буде тобі, Маріє,

хліб до ранкового столу.

Ходить від ранку, ходить.

Заливається потом.

Нива, неначе подать

між заходом і сходом.

Другий куплет:

Скільки, чоловіче, в тебе роботи,

скільки в тебе сили й терпіння.

Зібрати з радості і турботи

цей світ до купи – велике вміння.

Скільки поту в кожній гризоті.

Скільки всього ще зробити можна.

Сонце стоїть на горизонті –

заворожено і непереможно.