Двірник

Весна була чудова: всі квіти розквітали Сонячне світло місто заливало і пташки співали По вулицях ходили привабливі повії У мерседеси, лексуси та БМВ сідали Я був при своїх думках. У городській імлі я пітнів Пішов окремим шляхом, вештався недбало Мене не турбували цього життя події Саме тоді зустрів я дівча моєї мрії Вона була як зірка, на мене з неба впала Парфумами незвичними мій ніс причарувала Життя моє змінила, серце моє забрала І мої сірі будні прожектором осяла На цілих кілька тижнів, а потім раптом щезла Лишила після себе повну розруху й безлад Не те щоб у кімнаті, скоріше, в моїй долі Насипала із верхом на рану пачку солі Напевно, десь поїхала в якусь ворожу дачу А мене просто використала, як звичайну здачу! Я ходжу як навіжений й не можу зрозуміти Шо саме сталося зі мною й шо його робити Самотньо аж до коликів! В пустелі як узбек сам! Немає з ким в кіно сходить або зайнятись сексом Вночі дивлюсь на небо, а там жодного сузір'я Не бачу я і двірник, що прибира подвір'я Двірник, двірник прибира подвір'я Прибира й заміта твій прах та пух, та пір'я Двірник, двірник заміта сміття На його метлі моє сумне життя Двірник, двірник прибира подвір'я Прибира й заміта твій прах та пух, та пір'я Двірник, двірник заміта сміття На його метлі моє сумне життя Чи дощ, чи сніг, чи злива — я був такий щасливий Я був тобі важливий, сміливий, наче Супермен Коли летів до тебе, не відчував утоми А мама казали: "Не йди, посидь удома" Казали мені мама, та я її не слухав Поради найкорисніші минали мої вуха Бо ти була єдина для мене в світі світла пляма Твоя неперевершеність — лише самореклама! Навкруги досить світла, й не ти у тім причина Засяяти, наче зірка, може будь-яка дівчина Красива кожна жінка, коли усе природньо Коли то не личина, а справжніх очей безодня! Життя моє з тобою — на моїй кармі пляма "Синок, все буде добре", — так кажуть моя мама А мами завжди праві — так говорять повір'я А також правий двірник, що прибира подвір'я Двірник, двірник прибира подвір'я Прибира й заміта твій прах та пух, та пір'я Двірник, двірник заміта сміття На його метлі моє сумне життя Двірник, двірник прибира подвір'я Прибира й заміта твій прах та пух, та пір'я Двірник, двірник заміта сміття На його метлі моє сумне життя А за вікном вже осінь, пожухле листя пріє Двірник його збирає — він дуже добре вміє Сірник до них підносить, багаття розкладає І, шо таке душевний біль, повір мені, не знає! Чому шикарний хлопець — такий, як я, наприклад Надалі почуває себе похмуро й прикро? Чому до тебе звик я, а ти зовсім не звикла? Чому до тебе щиро я, а ти від мене зникла? Нащо давати волю акордам песимізму? Дивитися навколо крізь чорно-білу призму? Ховать свою харизму за ширму онанізму? Змінити погляд на життя не є ніколи пізно Мій парус одинокий, де горизонт, біліє Моє велике серце тобой вже не хворіє Тепер я люблю себе — така проста наука Бо парубок моторний я, а ти — стандартна сука Двірник, двірник прибира подвір'я Прибира й заміта твій прах та пух, та пір'я Двірник, двірник заміта сміття На його метлі моє сумне життя Двірник, двірник прибира подвір'я Прибира й заміта твій прах та пух, та пір'я Двірник, двірник заміта сміття На його метлі моє сумне життя Двірник, двірник прибира подвір'я Прибира й заміта твій прах та пух, та пір'я Двірник, двірник заміта сміття На його метлі моє сумне життя Двірник, двірник прибира подвір'я Прибира й заміта твій прах та пух, та пір'я Двірник, двірник заміта сміття На його метлі моє сумне життя Двірник, двірник прибира подвір'я Прибира й заміта твій прах та пух, та пір'я Двірник, двірник прибира подвір'я Прибира подвір'я, прибира подвір'я (Прибира подвір'я, прибира подвір'я)