Поле

Коли поле пусте Питання: чому не ростуть дерева тут? Чи завжди тут був степ? Щось не дає тут народитись їм, мабуть Я як те поле. Коли ти не поряд Заростають бур'яном мої гектари територій Нездари тут тараторять щось, але то все don't worry Єдине, що бентежить - це те, що ти не поряд Поле моє, засій собою Коли ти є, то лісами вкривається поле А там за обрієм казали: люди добрі є І поле так вдивлялося туди, а там заводи Сумувало за лісами і сумувало за водами Та бачило людей лише втомлених і замотаних Ті топтали сусідні поля, кидали сміття Рахували години, але втрачали життя І поле не розуміло, куди ведуть їх стежки І чому люди дерева перетворюють у книжки Поле так сумувало по пташкам, що на гілках Доля йому не смакувала Здалось, що вона гірка Поле бачило, як люди не вчаться на помилках Поле не бачило любов, ту що відверта і палка Аж поки паросток не з'явився на тому полі Що його Бог послав напевно по проханню долі І вся увага була переключена на ту тендітну гілку Ту маленьку, ледь помітну, але таку світлу Поле вранці прокидаючись прохало в неба Щоб дощ спустився в гості, якщо раптово треба І щоб води удосталь, але й щоб град не гепав Бо та жіноча постать із кори і стебел І вже і люди здавались набагато добрішими І коли голосно ззовні, всередині була тиша І навіть коли повесні повені дерево тішилось Що хтось у цьому світі став щасливішим Коли поле пусте Питання: чому не ростуть дерева тут? Чи завжди тут був степ? Щось не дає тут народитись їм, мабуть Поле моє, засій собою Коли ти є, то лісами вкривається поле