Я не буду знов мовчати
Стільки літер загубивши
Я не буду знов мовчати
Все залишу виразом крилатим
Уп'ять навчитися повинен
Наче змалечку притомний
Але я не спам'ятався
Як не зміг здійснить листа
На листі чорнило гине
Тонуть літери знайомі
Далі пишу несвідомо
Дай мені свої вуста!
Ти, не питаючи, примкнула
В поцілунок і знов я мовчу, бо втратив
Ти, не питаючи, примкнула
В поцілунок і знов я мовчу, бо втратив
Сенс у словах, в тверезості
І я кажу, що буду п'яним
Знов розкидав немічно на листі
Свою любов
Поцілунком не обмежусь
Тепло-тепло я зігрію
І уже немов в полоні
Я палаю у думках
Не згораю, ледь кваплюся
Я втону у насолоді
Ніде пристрасть мені діти
Немов мчуся, та не в змозі
Лід розтане між тілами
Громовиця не вщухає
І хоч втратили проміння
Я тепла лишень чекаю
Із світанням засинаю
А твій подих мене будить
Я хрипливо, тихо, кволо
Шепчу я тебе кохаю
І я шепчу, щоб ти чула
А кричу лише непотріб
І коли тебе розчулив
Знай, що ти мене вже вкотре
Я в п'янкому поцілунку
Й більше п'яним я не став
І ще скажу разів сотню
Дай мені свої вуста!
Ти, не питаючи, примкнула
В поцілунок і знов я мовчу, бо втратив
Ти, не питаючи, примкнула
В поцілунок і знов я мовчу, бо втратив
Сенс у словах, в тверезості
І я кажу, що буду п'яним
Знов розкидав немічно на листі
Свою любов
(Я вже не буду знову мовчати
Стільки клятих літер загубивши)
