Я єсть народ, якого правди сила
Ніким звойована ще не була
Яка біда мене, яка чума косила!
А сила знову розцвіла
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь
Щоб жить — я всі кайдани розірву
Я стверджуюсь, я утверждаюсь
Бо я живу
Московіє! Мене ти пожирала
Як вішала моїх дочок, синів
І як залізо, хліб та вугіль крала
О, як твій дух осатанів!
Ти думала — тобою вся з'їдаюсь
Та, подавившись, падаєш в траву
Я стверджуюсь, я утверждаюсь
Бо я живу
Я єсть народ, якого правди сила
Ніким звойована ще не була
Яка біда мене, яка чума косила!
А сила знову розцвіла
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь
Щоб жить — я всі кайдани розірву
Я стверджуюсь, я утверждаюсь
Бо я живу
Сини мої, незламні українці
Я буду вас за подвиг прославлять
Ідіть батькам на допомогу й жінці
Дітей з ярма спішіте визволять!
На слобожанських нивах, на подільських
На Чорнім морі
Я прошу, молю! — вбивайте ворогів
Злодюг кремлівських, вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах — я не стидаюсь
Гляджу їх, мов пшеницю ярову
Я стверджуюсь, я утверждаюсь
Бо я живу
Повстань! І з ран — нове життя заколоситься
Що з нього світ весь буде подивлять
Яка земля! яке зерно! росиця!
Ну як не сіять? Як відсіч ворогу не дать!
І я сіяю, крильми розвертаюсь
Своїх орлів скликаю, кличу, зву
Я стверджуюсь, я утверждаюсь
Бо я живу
Ще буде: неба чистої блакиті
Добробут в нас підніметься, як ртуть
Заблискотять косарки в житі
Заводи загудуть
І я життям багатим розсвітаюсь
Пущу над сонцем хмарку, як брову
Я стверджуюсь, я утверждаюсь
Бо я живу
Я єсть народ, якого правди сила
Ніким звойована ще не була
Яка біда мене, яка чума косила!
А сила знову розцвіла
Кремлівська гнидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову!
Я стверджуюсь, я утверждаюсь
Бо я живу
