Втоплене кохання

(Втонула...)

[ NDRCH, what have you done? ]

(Від горя...)

Чути по колу, плач десь у водах.

Це милая твоя — русалкові сльози.

В ніч на Купала

втонула від горя.

Від зради його вона впала на дно-о-о-о...

Але ці сльози помсти жадали.

Вона так хотіла забрати його.

Волосся на плечах, заплутана нить.

(На дні річки глибоко серце горить.)

Там холодно й лячно,

знаходяться душі

тих, хто співає журливі пісні.

Вічність проводять у їх глибині,

кохання шукають, розбите на дні...

Та вічна мука, що душу заповнить

І вхопить у пастку серденько чуже.

Посмішка зникне, в очах порожнеча.

Вона заспіває і всіх забере.

(Зі мною втонувше...)

(Стане стражданням...)

Знаєш, не марно, а може і марно,

Було пролите дитяче життя.

Богом даровано, зі мною втонувше,

Стане стражданням твоїм все буття.

Принцеса маленька на глибині спить,

На дні морському, де серце горить.

В мушлі знаходить свій спокій й тепло,

Є поруч і той, хто укриє крилом.

На жаль, хепі енду тут більше не буде,

І парубок згинув в холодній воді.

Його дух замучив і це не забуде,

А місце в болоті зберіг водяний.

Минають століття, проходять роки,

Легенда русалки живе у ріки.

Про зраду і помсту, дитяче життя

Приносимуть квіти, де нема майбуття.