ЖАЛІ

Крізь старі фотоальбоми Пробиваються жалі Якщо ми, люди, кораблі То ми давно вже потонули Ні в морях, ні на землі Нам не засвітять, не знадіять маяки Коли ми стали такі? По чужих містах Я уже не знаю, куди іду Сама несу себе на руках Ніхто навіть не помітить, якщо я пропаду Правильно буде "зникну" Тож не накликай на себе цю біду Навіть якщо ти безслідно щезнеш Все одно я тебе любити буду Крізь старі фотоальбоми Пробиваються жалі Якщо ми, люди, кораблі То ми давно вже потонули Ні в морях, ні на землі Нам не засвітять, не знадіять маяки Коли ми стали такі? На тобі немає лиця Ця незграбна усмішка — твоя милиця Ти ж пообіцяв Що твоя ріка не змінить напрям до кінця У очах печаль І може ще щось зміниться Та на тобі немає лиця З початку й до кінця Я подарую усмішку тобі навіть Якщо її втрачу я сама Цілому світу бракує вогню Коли його у твоїх очах нема Крізь старі фотоальбоми Пробиваються жалі Якщо ми, люди, кораблі То ми давно вже потонули Ні в морях, ні на землі Нам не засвітять, не знадіять маяки Коли ми стали такі? Палай, давай, палай Не залишай по собі дурних жалів і нарікань Якщо немає вогню — палай променем Сонця нема — тоді хмарами заряджай Хто буде щастя моє? (Ти і є) З ким я розділю горе? (З собою) Жодна на світі потвора Не завадить бути собі опорою Крізь старі фотоальбоми Пробиваються жалі Якщо ми, люди, кораблі То ми давно вже потонули Ні в морях, ні на землі Нам не засвітять, не знадіять маяки Коли ми стали такі?