Серце полонила, такою хтивою красою
Поглядом звабливим, мене згубила і
Серця половина, в твоїх руках згасала
Був світ немилий. Нема й життя на самоті
Як той одяг на підлогу падав
Оголеними наші душі стали
Дурманом віяло між нами
Тіл запахи спрагло ковтали
Тремтіли подихи, гріли вустами
Краплини поту так ніжно стікали
Життя немає без того, щоб не омріяти знову
Магію разом з тобою. Кожна хвилина у тому
Та й не було життя поруч, де сльози і обман поряд
В лабетах віків до скону, пішов, як камінь у воду
Серце полонила, такою хтивою красою
Поглядом звабливим, мене згубила і
Серця половина, в твоїх руках згасала
Був світ немилий. Нема й життя на самоті
Навкруги спалено світ, крокую далі один
Серед людей, та не тих. Не тих, не тих
Я обертаюсь до них, шукаю серед обличь
Та серце вторить: не ти. Не ти, не ти
Зламана всередині надія, не жевріє більше як вогонь
Від задуваної свічки не розходиться тепло та світ навколо
Як по колу, ходимо з тобою у думках і звинуваченнях
На долоні, божа воля, за віщо стріла наші долі?!
Життя немає без того, щоб не омріяти знову
Магію разом з тобою. Кожна хвилина у тому
Та й не було життя поруч, де сльози і обман поряд
В лабетах віків до скону, пішов, як камінь у воду
Серце полонила, такою хтивою красою
Поглядом звабливим, мене згубила і
Серця половина, в твоїх руках згасала
Був світ немилий. Нема й життя на самоті
