Радянська спадщина

Мене виховували,

Що кривлятись некрасиво

На вулиці треба стояти смирно,

(Що ти, будеш бігать?)

Сусіди побачать

Подумають мать не виховує,

Що ти ременя не бачив

Про тебе ніхто не подумає,

Та маму ганьбити не треба

Стій смирно, не кривляйся

Ми не із такої сімʼї, будь чемним

Вдома панує мова сили

В тебе не питають ні «як справи?»

Ні «чого б тобі хотілось?»

Нащо питать, видніше мамі

Не визнають як особистість

Не кажуть що тебе люблять

Люди рідні , але не близькі

Тато є, але тато він відсутній

Тато є, але тато відсутній

Тобі все пояснюють мовою сили

Від тої мови так здригаються стіни

Цю мову на памʼять вже знають сусіди

Але чомусь головне

Не кривлятись, коли ми їх на вулиці зустріли

Радянська спадщина,

Що передають далі

Не бути, нічого не мати

Прикидатись, удавати

До емпатії не здатність,

Слів кохання боятись

Вдавати

Що ти кращий ніж ти є

І Що в тебе все є

Тримати язик за зубами

Не робити вибір, видніше мамі

Не визнають як особистість

Не кажуть що тебе люблять

Люди рідні , але не близькі

Тато є, але тато він відсутній

Тато є, але тато відсутній

Мені шкода за ваш досвід

Що, щоб відчути свободу

Вам треба змінити свідомість

Що вам вже 30 чи 40

А ви досі памʼятаєте

Що кривлятись не красиво

І трезві ви не кривляєтесь

А коли ви не трезві,

То це вже і не зовсім ви

можна трохи «покривлятись»

А мамі сказать,

що були не в собі

І ви живете в очікуванні нагоди

Щоб змінити свідомість

Посмакувати свободу

Хоча могли б натомість

Бути вільним кожен день,

І жити сьогодні

А те, що кривлятись не красиво

Вибачте, але вам мама напизділа