Я так любив коли ти мене чухала за вухами
І як приємно пахла твоя бархатна рука
Вже скільки перехожих довелось мені понюхати
Лише твоя така
І би не сказав, що так вже холодно на вулиці
Я міг би написати свій посібник для собак
Вони такі як я, тільки зі мною не тусуються
Може це дурак
До свого часто ліжка закривала мені доступ
Зі всього що я м'якого маю - листя і картон
Та все найгірше я залишив в попередній осінні
Там максимум бетон
Якщо не помру, хочу хоч раз тебе побачити
Щоб запитати, може це десь я вже завинив
Якщо це так, то я можу пролаяти
"Пробач мене, завжди тебе любив"
Скільки чорних сліз мені потрібно
Щоб забути колір хмар
Я сумую за тобою
Пес, який з життя твого пропав
Біля котрого вокзалу
З'явишся моя кохана ти
Вірю щиро що шукала
Просто не змогла мене знайти
