Ганьба

Кричу: "Ганьба!", але моє волання Не долітає до престолу Була одна, тепер нас - тисячі! І стали в коло! І дивимся одне на одного Як молоді телєта Жид каже: "Ето перші росткі Національного самосознанія" Але без него знаю я Хто не живе, той не вмирає! Хто не заснув, той си не просинає! Хто очі не відкрив, той ніц не баче! За тобою, Морозенко, вся Вкраїна плаче! Знов кричу: "Ганьба тобі - Людських сердець загальна мрія!" Ми колисали тебе стілько років Думали - свята, а ти - пувія Тепер хто знає як воно: руйнуй чи бережи І знову каже жид: "То наслідки Закоханого самолюбованія" Але єдине знаю я Хто не живе, той не вмирає! Хто не заснув, той си не просинає! Хто очі не відкрив, той ніц не баче! За тобою, Морозенко, вся Вкраїна плаче! Ось ви радуєте за чистоту української мови А мені все єдино: ковбаса чи калбаса Аби вона була! Ганьба? Ганьба! Ганьба! Ганьба! Ганьба! Але єдине знаю я Хто не живе, той не вмирає! Хто не заснув, той си не просинає! Хто очі не відкрив, той ніц не баче! За тобою, Морозенко, вся Вкраїна плаче! Кричу "Ганьба!" "Каму?" Собі! А вам дарую слід від ярма на шиї Дітей, забувших рідну мову І жаль за ваші літа молодії Коли "Ура!" кричали на любу промову! Замовкни, вчений жиду, облиш переконання! Тепер вже точно знаю я Хто не живе, той не вмирає! Хто не заснув, той си не просинає! Хто очі не відкрив, той ніц не баче! За тобою, Морозенко, вся Вкраїна плаче! Хто не живе, той не вмирає! Хто не заснув, той си не просинає! Хто очі не відкрив, той ніц не баче! За тобою, Морозенко, вся Вкраїна плаче! Хто не живе, той не вмирає! Хто не заснув, той си не просинає! Хто очі не відкрив, той ніц не баче! За тобою, Морозенко, вся Вкраїна плаче! Вся Вкраїна плаче! Вся Вкраїна плаче! Вся Вкраїна плаче!