Впустиш мене?
Пробач за камінь у вікно
Я не відчуваю пальців
А ти у дверях плачеш
Лютий не для поцілунків
Він з'їдає мене живцем
Починаючи зі споду
Залишаєш мене знову
Відстань між вагоном і платформою росте
Як не звернути увагу, коли світ втрачає барву
Та небо налягає згори
Небо стає голубим
