Весна зачинених дверей

Я думала з роками повинно стати краще Та низка помилок з'їдає душу кожен день Я той п'ятак, що в дірку впав в кишені Скажи мені, що я Не зовсім ще пропаща І розбиває вікна Весна зачинених дверей Я знову недоречна І знову я боюсь людей Бо я не хочу починати Марний день — такий, як всі Але не можу сперечатись Коли дивлюсь в очі твої Коли дивлюсь в очі твої Все ніби знову має сенс У дзеркалі твоїх зіниць Я знов найкраща із людей Не пам'ятаю, скільки днів Я провела на самоті Не в змозі чути твоїх слів І розбиває вікна Весна зачинених дверей Весна зачинених дверей Я знову недоречна І знову я боюсь людей Я так не хочу починати Марний день — такий, як всі Такий, як всі Марний день — такий, як всі Де знов нема нікого поруч За вирієм холодних снів Я забуваю твої очі Не в змозі вірити словам Не в змозі відпустити страх Я забуваю твої очі Щоб не пізнати вороття Мені так важко пояснити Але усе, чого торкнусь Немов отримує прокляття Немов втрачає глибину Залиш себе для когось краще Я поки в собі потону Бо я боюсь спостерігати В твоїх очах свою пітьму