Мої повіки тяжіють під тиском життя
Хто я? Хто ти? Хто ми?
Скрите майбутнє, в минуле нема вороття
Втома, втома
Ніби нас всіх навчили так жити
Як по лезу ходити
Між потребами і почуттям
Ми тут ніби вільні
Але такі вразливі
А душі наші сиві
Небо біль загоїть
Небо моя сповідь
Я наче птаха
Я наче птаха
Я наче птах, що так хоче полетіти
Небо біль загоїть
Небо моя сповідь
Я наче птаха
Єдиним змахом
Єдиним змахом я дозволю собі жити
Скільки треба часу, щоб побачити навколо
У очах людей світло таке знайоме
Не зупиняйся!
Ти ж як полум'я
Ти ж такий, як я
Хоч ми такі вразливі
І душі наші сиві
Небо біль загоїть
Небо моя сповідь
Я наче птаха
Я наче птаха
Я наче птах, що так хоче полетіти
Небо біль загоїть
Небо моя сповідь
Я наче птаха
Єдиним змахом
Єдиним змахом я дозволю собі жити
Небо біль загоїть
Небо моя сповідь
Я наче птаха
Єдиним змахом
Єдиним змахом я дозволю собі жити
