Додому

Горлиця тихо мале пташенятко питає Чому ти літаєш самотньо, де твоя зграя Шукаю я їжу, і мами розтрощені крила Ракета ворожа у наше гніздо прилетіла Зграя налякана зникла за обрієм чорним Заграви червоні у небі над лісом і морем А мама десь тут, і мушу її відшукати Щоб високо в небі разом з нею знову літати Я мрію, щоб діти не бачили жаху і люті Щоб зникли журба і тривога, мов болі забуті У снах я вертаюсь щоночі до рідного дому Там мама теплом огортає і смуток, і втому Я мрію про диво – врятуйте їй крила, благаю Щоб разом стрічати, як вернеться вся наша зграя