Я нікому не розкажу, тільки тобі
Як, здавалося, востаннє рута цвіте
Як у небі неосяжнім гасли зорі
Якби (якби) я міг (ти міг)
Згадати все, згадати все
Хайнорілей
Ти найкращий з людей
Норілей, норілай
Я тобі винна сонце й небо, і більше
Хайнорілей
І серед сотень очей
Норілей, норілай
Я лише твоїм відкриваю свій відчай
Свій відчай
Свій відчай
Я нікому не відкрию, тільки тобі
Досі нездійсненну мрію із моїх снів
Наче всі дороги світу стали твої
А я (а ти) навік (навік)
Обрій для них, обрій для них
Хайнорілей
Ти найкращий з людей
Норілей, норілай
Я тобі винна сонце й небо, і більше
Хайнорілей
І серед сотень очей
Норілей, норілай
Я лише твоїм відкриваю свій відчай
Свій відчай
Свій відчай
Хайнорілей (хайнорілей)
Ти найкраща з людей (ти найкращий з людей)
Норілей, норілай (норілей)
Я тобі винен сонце й небо, і більше
Хайнорілей
