Притомна пісня свідомої людини

Пишеш і пишеш А воно не чіпляє А як не заспівають Душі зів'януть Вкотре перечитавши Зітхаєш розчаровано Український поете Невже ти не знаєш що Тільки про біль, про страх, про нещастя Простенька, незграбна, а отже справжня Щиросердечна, тому жалюгідна Притомна пісня свідомої людини Людський організм себе відчуває Не стане таланту цей жах описати У всіх його барвах нікому й ніколи З віком все більше розумієш чому Зі шкіри пнешся пручаєшся долі Переконаний що інтелект і добро на одному боці Дарма тоді ти взяв до рук перо Адже об'єктивною істиною залишиться що Тільки про біль, про страх, про нещастя Простенька, незграбна, а отже справжня Щиросердечна, тому жалюгідна Притомна пісня свідомої людини Тільки про біль, про страх, про нещастя Простенька, незграбна, а отже справжня Щиросердечна, тому жалюгідна Притомна пісня свідомої людини