Повій, вітре, на Вкраїну
Де покинув я дівчину
Де покинув чорні очі
Повій, вітре, з полуночі
Між ярами там долина
Там біленькая хатина
В тій хатині голубонька
Голубонька — дівчинонька
Повій, вітре, до схід сонця
До схід сонця, край віконця
Край віконця постіль біла
Постіль біла, дівча мила
Зупинися нишком-тишком
Над рум'яним, білим личком
Над тим личком зупинися
Чи спить мила — подивися
Як спить мила, не збудилась
Ти нагадай, з ким любилась
З ким любилась і кохалась
І кохати присягалась
Як заб'ється їй серденько
Як дівча зітхне тяженько
Як заплачуть чорні очі
Вертай, вітре, к полуночі
А як мене позабула
Та нелюба пригорнула
То розвійся край долини
Не вертайся з України
Вітер віє, вітер віє
Серце тужить, серце мліє
Вітер віє, не вертає
Серце з жалю завмирає
