Не кидай мене, моя чарочко!
Не жени мене ти, шинкарочко!
Не жени мене, дай упитися
В тебе, бридкую, улюбитися!
Не без жінки я, не без хати я
Все у мене є, відьмо клятая!
Хліба досита маю в засіку
Маю волики, маю пасіку
Моя хаточка — повна чашечка
Моя жіночка — мов та пташечка
Та тяжкі мої болі більнії
Бо не маю я волі вільної
Запряжу воли — потом миюся
Розпряжу воли — набік хилюся
Похилюсь на бік — не здрімаюся
Знов на панщину підіймаюся
Одроблю чуже: "Жінко-душечко!
Приголуб мене, щебетушечко!"
А вона у плач, розголоситься
На своє жене, бо й те проситься
Робиш — сил нема, спина кривиться
А вона на те та й не дивиться
Робиш — сил нема, похиляєшся
А вона у плач: "Запиваєшся!"
О, я п'ю тепер, жінко любая
Не кидай мене, чарко грубая!
Не кидай мене, моя чарочко
Не жени мене ти, шинкарочко!
Не жени мене — дай упитися
В тебе, бридкую, улюбитися!
