Вони забрали мою двадцять другу весну
Моя душа вже більше ніж рік як зовсім без сну
Так важко дивитись в очі
Таких рідних незнайомців
Що бачили біль, що бачили страх
Де в погляді більше, ніж в словах
То вони називали нас братнім народом
Щоб потім покласти у братні могили?
І стріляти в спини?
Вони зруйнували Щастя, Бахмут та Місто Марії
Та не зруйнувати їм волю, свободу та наші надії
Тілом розливається тиша
І бринить, немов кришталь
Як ми можемо здаватися
Коли ЗСУ та Азов - сталь?
Боротьбою загартовані -
Не страшні ракети й кораблі
Ми - та нація нескорених
Повертайтеся, герої, живі
Вони забрали мою двадцять третю весну
Спалили Мрію, та ми побудуєм нову
Лиш знищувати уміють
Але тут самі й зітліють
Хай тонуть в брехні, хай йдуть в забуття
Не буде у світі місць для зла
Вони очам не вірять, лише пропаганді
Навіщо раби прийшли вільних звільняти?
Дім з землею рівняти?
Досить з нас вже братів, сестер, тіток, та родичів інших
Ні, ми не з вами, ми сильні, сміливі, ми чесні, ми інші
Тілом розливається тиша
І бринить, немов кришталь
Як ми можемо здаватися
Коли ЗСУ та Азов - сталь?
Боротьбою загартовані -
Не страшні ракети й кораблі
Ми - та нація нескорених
Повертайтеся, герої, живі
