Що не так в тому, щоб хотіти хорошого
Важко вкладатись зусиллями в щось ще незвідане
І що разу відчувати себе, тим хто помиляється
І не можеш спустись в метро у самотності
Наче жив і робив все, що стало вже звичкою
А тепер відчуваєш, що просто падаєш
І чим глибше та прірва, тим ближче бажаєш побути ти до землі
І руками хапатись за кожен фрагмент, що не рухався
Віднайти в собі сили, щоб щось будувалося
Від нуля розставляти новими речима старі хати
Та за кожним будинком ховаються острахи
І знову важко спуститись в метро у самотності
Але ж правда
Ми будемо іти довго
Іти ми будемо довго
Правда
Ми будем світити довго
Жити ми будемо довго
Але ж правда
Ми будемо іти довго
Іти ми будемо довго
Правда
Ми будем світити довго
Жити ми будемо довго
