Епілог для двох

На підході зима На губах сохне кров Бо для мене не світить сонце Я латаю сліди від твоїх ран Та це наче щілину скотчем Півоберта назад І це вже інший світ На який заслужити варто Я так хотів без втрат Та ламається міст Бо сьогодні я Пітер Паркер Це кінець чи маєм шанси? Ми падемо туди де немає зірок Ці секунди спливатимуть надто швидко Обійми мене так наче це епілог для двох Епілог для двох навічно Розширяється всесвіт як її зіниці Я на них дивився на луні Та через кляту гравітацію лишився на землі Цей дивний світ виглядає сірим Реальність малює депресивні картини Чи існувало життя до карантину? (Я хуй зна) Я не пам'ятаю та й уже не має значення В моєму холодильнику у Харківі вже мабуть нова цивілізація Всесвіту закони устаканились, де я чужий А це означає що нада відпускать Донора за хвилю фітіль Не маю куда йти, застряг поміж світів Ніби в горлі кістка Тремтю як холодець Сука це брєд Я не хотів казати Та походу мені треба терапія Держу її за руку і кречу шо це ще не кінець Це ще не кінець Вона каже їбать ти странний Це ще не кінець Це ще не кінець! Годинники на стінах Пропали безвісти, ну і нехай Все одно я чую твій біт Не помирай, не помирай Мені уже до кінця набридло Stayin alive, stayin alive Stayin alive, stayin alive Stayin alive, stayin alive! Ми падемо туди де немає зірок Ці секунди спливатимуть надто швидко Обійми мене так наче це епілог для двох Епілог для двох навічно Ми падемо туди де немає зірок Ці секунди спливатимуть надто швидко Обійми мене так наче це епілог для двох Епілог для двох навічно