Андромеда

Нервовими і білими руками Ти викрадала зорі Андромеди Ховала їх за придоріжний камінь Кувала з них сріблястії монети Тобі сказали, що за них купити Можливо все і навіть його душу Тобі змовчали, що зірки, як квіти, Одну зірвеш, а ціле небо тужить Тепер ідеш улюблениця долі Усміхнена, оманою зігріта Не варто було витрачати зорі На тих, хто в серці ніс метеорити.