Волиняки

На південь — галичани, на заході — поляки Литвини та кияни, а між ними — волиняки І там, де ліси дрімучі, річки й озера сині Де пагорби і кручі великої Волині У тім чарівнім краї зродились дивні люди Яких ніде немає й ніколи більш не буде Бо-бо ми є волиняки, і нам усі до сраки! Бо-бо ми є волиняки, і нам усі до сраки! Бо-бо ми є волиняки, і нам усі до сраки! Бо-бо ми є волиняки, і нам усі до сраки! Підступні та нахабні, веселі та кмітливі Коли потрібно — вправні, а як прийде час — сміливі І хто б там не триндів, мовляв, вони такі погані Ми знаємо самі, що ми люди не останні У будь-якому стані ми тримаємо кураж І тут, пани та пані, подавайте екіпаж! Бо-бо-бо ми є волиняки, і нам усі до сраки! Бо-бо ми є волиняки, і нам усі до сраки! Бо-бо ми є волиняки, і нам усі до сраки! Бо-бо ми є волиняки, і нам усі до сраки! Ніхто не винуватий, що ми люди специфічні Але варто врахувати ще й фактор історичний Скажу не для подяки одну важливу річ Що саме волиняки заснували першу Січ! І тут застряг на Волині практично кожен окупант Адже саме на Волині зародилася УПА! Бо-бо-бо ми є волиняки, і нам усі до сраки! Бо-бо ми є волиняки, і нам усі до сраки! Бо-бо ми є волиняки, і нам усі до сраки! Бо-бо ми є волиняки, і нам усі до сраки! Один учений нині, тверезим а чи п'яним Сказав, що із Волині пішли усі слов'яни Ти бач, якого дива накопали небораки Тож виходить, що можливо всі слов'яни — волиняки! Бо-бо ми є волиняки, і нам усі до сраки! Бо-бо ми є волиняки, і нам усі до сраки! Бо-бо ми є волиняки, і нам усі до сраки! Бо-бо ми є волиняки, і нам усі до сраки!