Уламок люстерка тримаю під серце
Байстрюк зариганих нетрів міста
Чергова цигарка у повній консерві
Я там де треба на свому місці
Вбитий часом безсилий і босий
По собі залишив тінь
Чорні діри у хриплому голосі
Темні відбитки пестять папір
Чистий аркуш молодого світу
Ринули слози і кров вояків
З вікон і тріщин мого будинку
Чути прощальний спів
Колючий смак тернових вінків
Надпис фломастером на целофані
Жив і не жив і во віки віків
Залишишся в череві мами
Хто б помітив їхній тягар такої пізньої, чорної ночі?
Навіть звірі, мисливці сховались по хижах і сплять
Той хто хоче таємно позбутися неприємної ноші
Сам опиниться згодом під одним із розп'ять
Важко дихає вітер, б'є в погорблені спини
Слід за слідом відбитки стопи б'ють ув землю
Ще поб'ють їм гілки обличчя змарнілі красиві
Позалазять в роти і відіймуть їх мову мізерну
Нащо кривдити вічне, там за ним тільки стогін!
Чути шурхіт уламків, наспіви церковні – єдині
Що улеглі за вітром рознесуть ту сповідь
Як ховали, із страхом, уста нівчому невинні -
Ні в промовах, ні в зізнаннях, ні у віддушинах...
Місяць зойкнув востаннє блідим світлом в обличчя
Жодний з них після цього з місця не зрушив
Як уста поховали то ніхто й не покличе
Плече цвях крізь долоню
Не помітив під час жнив?
Коли нам віщували долю
Коли ти не шукав, а жив
Пече реп'ях у волоссі
Ми загубили сутінки
Хвороблива зима і осінь
Віддали путівники
Плаче липа крізь мотузок
Ніхто не рватиме цвіт
Коли встановив зв'язок -
На многая літ
Уламок люстерка тримаю під серце
Байстрюк зариганих нетрів міста
Чергова цигарка у повній консерві
Я там де треба на свому місці
Вбитий часом безсилий і босий
По собі залишив тінь
Чорні діри у хриплому голосі
Темні відбитки пестять папір
Чистий аркуш молодого світу
Ринули слози і кров вояків
З вікон і тріщин мого будинку
Чути прощальний спів
