Я читав про чоловіка який одного разу потонув
Його друзі думали що він махає їм руками з моря
Але насправді він тоне і тоді я збагнув
Що певним чином це стосується і життя як такого
Що багато хоробрих людей вигляд роблять
Що вони дуже веселі і звичайні хлопці
Але насправді вони взагалі не почуваються як вдома
На цьому світі як в замкнутій коробці
Або не можуть легко завести друзів
В такі миті вони багато жартують і сміються впевнено
І навколо всі думали що вони при здоровому глузді
Що з ними весело і приємно
Але іноді псевдо-сміливість руйнується
І тоді подібні на людину у хімічній завивці
Вони загублені вже не махають руками
А тонуть тонуть тонуть сміливці
Рот розчахується, наче вікно
Всередину кидається вітер
Я - порожній будинок
Зігнилі крокви, зів'ялі квіти
Дайте вийти
Й завивання крики в щилинах
Зі стогоном дах провалюється
Підошви витер чи винен
Що двері не відчиняються?
Дайте вийти звідти
Далі видно світить світ ти
