Белла

Серед мандрів вночі Серед гущавини Вершник самотній чвалав крізь туману мереживо Почув стогін з глибин Повний болю й туги Так неначе зверталось до нього розчахле дерево Ой, хто кличе мене? Та, що спить вічним сном Там у в'язі шорсткім, куди панну запхнули ще теплою А коли віднайшли Не впізнав ніхто Таємничий стінопис постав і назвав її Беллою Белло, що ти робиш у дереві? Шепіт гілок таємниці не видає Хто вселив навіки Беллу до дерева? Лиш вітер байдужий в'яз шорсткий гойдає Потьмяніла обручка Твоя золота Та біліють у місячнім сяйві тендітні пальчики Ще один чобіток Та подерта тафта "Руку слави" знайшли недалеко. Ось і всі натяки Белло, що ти робиш у дереві? Шепіт гілок таємниці не видає Хто вселив навіки Беллу до дерева? Лиш вітер байдужий в'яз шорсткий гойдає Хоч вросла у гілля Дожене й не відпустить Їх вдячність моя Белло, що ти робиш у дереві? Шепіт гілок таємниці не видає Хто вселив навіки Беллу до дерева? Лиш вітер байдужий в'яз шорсткий гойдає Відьомський в'яз гойдає