Колись я хотів полетіти в космос
Тоді, коли ще я мріяв буть дорослим
Колись я не чув, що існують бошки
З тих пір змінилось насправді трошки
Космос побачив лише в голові
Дорослим не став, хоч багато рокíв
Про бошки почув — хоча б це не дарма
А що ти дізнався в свої 32?
Сократ, що казав "спочатку пригадай"
"А собі потім дозволь всю усвідомити печаль"
Бо питань цих багато, а одне вже занадто
Цікаво би знати, але кожне залишає рани
Плани для стендапа хіба в якості матеріалу
Відповіді — жарти, але інших не пропонували
Пробував словами описати те не раз
Але не певен, що виходило, можливо ще не час
Здавалося би просто (просто)
Тому малому в дев'яностих (в дев'яностих)
Заповнити лиш простір (лиш простір)
Та може легше залишить порожнім (залишить порожнім)
І так багато, що забув (що забув)
Ще робити далі рух (далі рух)
Там, де усе суцільний глюк (суцільний глюк)
Надії трохи зароблю (трохи зароблю)
Не лізли би поперед батька в пекло
"О тоді б жили", — почув колись ізверху
Голос був не з неба втім, а навпаки
Просто ехо з пекла плутало думки
Хоч роки втекли, та досі чую відголос
Відтоді потрохи все стало сипатись
А кожна та зникла частина, не можу
Згадати чому, але ніби важливо
Коли настане день приймати таки наслідки
Візьму конопель та заховаюся у матриці
Там перечакаю, поки світ під ураганами
Та потім, коли вийду, починатиму все заново
Для мене не вперше такий катаклізм
Не даром в подібних умовах я ріс
Можливо, наступний дозволить почати спочатку
Бо знищений був кожен раз я нещадно
Здавалося би просто (просто)
Тому малому в дев'яностих (в дев'яностих)
Заповнити лиш простір (лиш простір)
Та може легше залишить порожнім (залишить порожнім)
І так багато що забув (що забув)
Ще робити далі рух (далі рух)
Там, де усе суцільний глюк (суцільний глюк)
Надії трохи зароблю (трохи зароблю)
