Уламками

сонце вмирає й уламками світла ніжно лоскоче обличчя твоє ти посміхаєшся так непомітно очі твої не побачать мене світло навколо згасає так швидко я так не хочу забутись в пітьмі з кожною миттю ти все холодніше не відпускаю твоєї руки ніколи не побачиш цей останній захід сонця навколо тінь пустих думок і марних почуттів ніколи не пробачу адже ти підеш сьогодні залишивши мене із сонцем цим на самоті люди забувають все що пахнуло квітами почуття виривають з любовних листів штори вдягають ховаючись під вікнами проміння сонця не пускаючи в дім ти забула мене а значить забула сльози мої і біль що як шрам на душі це все світло для тебе, це все було серйозно я бажаю удачі і зникаю в пітьмі сонце вмирає й уламками світла ніжно лоскоче обличчя твоє ти посміхаєшся так непомітно очі твої не побачать мене світло навколо згасає так швидко я так не хочу забутись в пітьмі з кожною миттю ти все холодніше не відпускаю твоєї руки