Із сотен полей
Простирався безкрайньой тропой
Шлях до міста у золоті
З золотою, на диво, травой
В палаці світів
В позолоченом платті сизом
Йшов палацом своїм
Чи то король чи то бог
Вже сотню віків
Він займає почесний свій пост
І війною страждає
Вічний незмінний наш бог
На його війні
Немає стільки ворогів
Як в його дзеркалах
Бо він сам собі ворог
Сам собі знать
І буде думать лише
Як побільше вкрасти
Знаєш, так ще ніхто
Не робив з королів
Щоб його власний народ
Палав на вогні
Найкращий з усіх
Самий чесний могучий король
А всіх не згодних
Відправляє з мечами у бій
Безкрайньой тропой
З золотою кольчугой одів
Сотні воїнів йшли
Йшли не жалія голів
Товпи мирних бійців
І мечами із кришталя
Правду несли
Щоб на землях ворожих був ад
На його війні
Немає стільки ворогів
Як в його дзеркалах
Бо він сам собі ворог
Сам собі знать
І буде думать лише
Як побільше вкрасти
Знаєш, так ще ніхто
Не робив з королів
Щоб його власний народ
Палав на вогні
Бо він сам собі ворог
Сам собі знать
І буде думать лише
Як побільше вкрасти
Знаєш, так ще ніхто
Не робив з королів
Щоб його власний народ
Палав на вогні
Палав на вогні
А-акх
