Мамо - зоря вечорова

Починалися ми з материнської льолі,

Колисали її тополині слова.

Нашу радість і сум, нашу звихрену долю

Материнська любов, як весна, зігріва.

Мамо, мамо - зоря вечорова.

Мамо, мамо - теплить і пече.

Я до тебе вертаюся знову,

Щоб схилитись тобі на плече.

На розгонних вітрах неспокійного світу

Хай несе нас вперед весняна течія,

І крізь морок невдач серце мамине світить,

І злітає із вуст: мамо, мамо моя...

Нам озвучився день з материнської мови,

Нам розвиднився він із її доброти.

Материнську печаль, що гірчить полинового,

Материнську сльозу ти собі не прости.