Завтра піде самий перший сніг
Завтра ми прокинемось одні
Мудрими, забутими книжками
Дикими, холодними рядками
Але вже назавжди ми залишимо сліди
Свої, живі, земні
Стануть світлом нові імена
Крикне диким вереском струна
Ніби вже ніколи не здригнеться
Ніби відчуває, що порветься
Але зараз, ще мить пошепоше й покричить
Ще житиме вона
Я знаю, ще стануть для всіх нас мостами
Сотні і сотні шляхів
Там вже не заплачуть, там в небі не крячуть
Зграї голодних птахів
Там в небо не рвуться і в слід не сміються
Скільки не падай з ніг
І стане нитками між нами й рядками
Самий перший сніг
