Не маю нічого, лиш руки як крила
Тремтять над останнім: "Привіт"
Ти вкотре приходиш, зриваєш вітрила
І знов залишаєш мій світ.
Не вмію літати, боюся питати, -
Давно ж тут ніхто не літав.
Тут люди існують без часу і дати,
Ніяк не доставлять листа.
Тебе ховаю в грудях.
Останнє світло в людях
Нікуди заблукавших не веде
Як світ зіжметься в крапку,
Що стане тісно й слабко,
Я буду з тих, чужих тобі людей.
Не бачу нічого. Від миті до миті
Життя не встигає цвісти.
Мільйони сердець від подібного зшиті,
В моєму побавилась ти.
В кінця і початку подібний відтінок.
Я взяв би й розвіяв думки.
Як тільки стираю тебе зі сторінок -
Знахожу нові сторінки.
Тебе ховаю в грудях.
Останнє світло в людях
Нікуди заблукавших не веде
Як світ зіжметься в крапку,
Що стане тісно й слабко,
Я буду з тих, чужих тобі людей.
Мостам у життя не знайомі перила,
Й дорога не завжди пряма
Ми разом з тобою й для того нам крила,
Та ти їх зірвала сама.
