Скільки б у нас не було часу, нам все одно мало
Скільки б ночей та речей — тобі того всього замало
Очі твої зеленіють, коли я читаю в них свої картини
Губи мої шаленіють від запахів квітів на твоїй шиї (на твоїй шиї)
Між заборами незнайомими
Він не помічає обіймів
Я, хоч в стороні, бачу з далини
Руки, що здаються моїми
Прошу, зроби хоч крок
Ти не помічаєш, як танцюємо утрьох
Наче третій зайвий — час закинути у блок
Ти йому всю душу, ну а він тобі шматок шоколаду
Прошу, зроби хоч крок
Ти не помічаєш, як танцюємо утрьох
Наче третій зайвий — час закинути у блок
Ти йому всю душу, ну а він тобі шматок шоколаду (шоколаду)
Скільки б у нас не було книжок — нам все одно мало
Скільки б самотніх думок — нам того замало все ще, замало
Квіти твої зеленіють, коли вмиваєш своїми сльозами
Щоки твої червоніють, коли помічаєш, що він біля брами (що він біля брами)
Між заборами незнайомими
Він не помічає обіймів
Я, хоч в стороні, бачу з далини
Руки, що здаються моїми
Прошу, зроби хоч крок
Ти не помічаєш, як танцюємо утрьох
Наче третій зайвий — час закинути у блок
Ти йому всю душу, ну а він тобі шматок шоколаду
Прошу, зроби хоч крок
Ти не помічаєш, як танцюємо утрьох
Наче третій зайвий — час закинути у блок
Ти йому всю душу, ну а він тобі шматок шоколаду
