З пакетом на голові кружляю
Поміж понурених вниз м'якотілих
Ніхто не бачив, що кисню немає,
Ніхто не чув що у бронхах скрипить
Я вірив, якщо хтось загубиться в рейках
Не вислизне перед вагоном метро
Його витягнуть —
Зараз же я в інстасторіз без тегу
Вмираю в німому кіно
А! Тридцять секунд, нікуди бігти
Лягати на дно, чи є аварійний?
Куди завтикали ці ранені душі, що
Бачать лиш дурня між колій єбучих
Секунд рівно п'ять, не чую сирени
На мить заспокоївся, знаю що далі
Не тисне на гальма водій, бо не бачить що
Духом витаю у страшнім кошмарі
Це безжальна брехня
Що немає кінця
Я скоріш упаду
За прощення отця
Це безжальна брехня
Що немає кінця
Я скоріш упаду
За прощення отця
Ай! Зі сну повернувся
Чорт! Не встигаю узутися
Я у машині, що з носа у крові купається
Дам за проїзд, та ніхто не веде,
Механізм не спиняється
У коридорах іржаві шарніри гудять
Це апокаліпсис, блять?
Блюз дірявого прапора?
Це катафалк, чи шатро імператора?
Ай! Бомбочки гнуть пластилін
Великого міста, новий порядок
Здіймається, босий щосили збігаю униз
Я знову туди повертаюся
Там у метро стоять ті самі люди,
Я не побачив ракет
Я бачу труби, що падають,
Нас вже немає
Пом'ятий пакет натягаю востаннє
Це безжальна брехня
Що немає кінця
Я скоріш упаду
За прощення отця
Це безжальна брехня
Що немає кінця
Я скоріш упаду
За прощення отця
