Вже зоря вечірня запалала в лузі
Та лунають дзвони в ковалевій кузні
І хоч руки й очі в нього чорні-чорні
Та душа вогниста, наче жар у горні!
Як вогню соліста стрінем коваля
І на зустріч нашу візьмем скрипаля
"Слухай но, музико, — скажем скрипалю
Подаруй найкращу пісню ковалю"
Закружляли в танці справжні два маестро
Скрипка і підкова чарували серце
Бо скрипаль з ковалем знають таємниці
Той — дзвінкої пісні, той — дзвінкої криці!
Як вогню соліста стрінем коваля
І на зустріч нашу візьмем скрипаля
"Слухай но, музико, — скажем скрипалю
Подаруй найкращу пісню ковалю"
Лине аж під небо, аж під саме небо
Музика вогню і музика вогненна
Зупинися скрипко, скрипко невблаганна
Бо у коваля є молода кохана!
Як вогню соліста стрінем коваля
І на зустріч нашу візьмем скрипаля
"Слухай но, музико, — скажем скрипалю
Подаруй найкращу пісню ковалю"
Як вогню соліста стрінем коваля
І на зустріч нашу візьмем скрипаля
"Слухай но, музико, — скажем скрипалю
Подаруй найкращу пісню ковалю"
Як вогню соліста стрінем коваля
І на зустріч нашу візьмем скрипаля
"Слухай но, музико, — скажем скрипалю
Подаруй найкращу пісню ковалю
Подаруй найкращу пісню ковалю"
Гей!
Гей!
На-на-на, на-на-на-на-на
