Так треба

Їх холодні чорні очі

Наче знають геть усе.

Мав би йти, але не хочу -

Щось тримає в них мене.

Просто так, посеред неба,

Завжди поруч там, де ти,

Бо, напевно, то так треба,

Щоб від тебе не втекти.

А можна летіти далеко,

Забувши про сон і про сніг,

Де сонце сіда за край неба -

Та чи треба?

За тими птахами летіти

Й впустити природу речей,

Ніколи тебе не зустріти

Й з тобою не знати ночей.

А можна летіти далеко,

Забувши про тебе й про сон,

Торкаючись крилами неба

Знов і знов...

Залишаються сидіти -

Залишаюсь з ними я:

Може так нема де дітись,

Може магія твоя,

Може просто то так треба -

Пильно стежити за всім

Й завжди бути коло тебе

Нескінченну кількість зим...

А можна летіти далеко,

Забувши про сон і про сніг,

Де сонце сіда за край неба -

Та чи треба?

За тими птахами летіти

Й впустити природу речей,

Ніколи тебе не зустріти

Й з тобою не знати ночей.

А можна летіти далеко,

Забувши про тебе й про сон,

Торкаючись крилами неба

Знов і знов...

Так треба...

Так треба...

Так треба...

Так треба...