Лялечка

У диханні тепла мало, мало,

Неначе все життя тихо спала

Сльозинонька роса.

Чия легка рука тебе вклала?

Світанок за вікном, сонце встало

І покотилася.

Рано встала, знала

Де шукати, босоніж збирала мала.

Темна ніч і вітер вколихала й стало

Наче під сорочкою.

І до ранку ночувала,

Сяйвом сонця промінь привітала й впала.

Із краплин роси ти малювала й ткала

Ниточка за ниточкою...

Я йду...

Я йду...

Я йду...

Я йду...

Ти знала і вляглась перша спати,

І де її рукам не дістати,

Віддавшись теплим снам...

Засніжила мила,

Сонцю віку знову вкоротила. Снилось

Як води краплини з квітів пила й милась,

Наче річкою пливла.

Із повітря лилось,

Памороззю на землі схопилось

І холодні руки її вкрились

Інеєм з роси, що ти пила.