Осіннє сонце за гору заходить
Промінням іще Землю зігріває
І перед сном оцим зимовим довгим
Усе здається трошки оживає
Маленька пташка у листві дерев
Свій не сміливий голосочок подає
А потім друга не смілива теж
Собі співати з нею враз стає
Собі співати з нею враз стає
І тишина предивна огортає
У співі цім ціле єство Моє
Бо сам Господь на всю оцю природу
Зі слав Благословеніє своє
Маленька пташка у листві дерев
Свій не сміливий голосочок подає
А потім друга не смілива теж
Собі співати з нею враз стає
Собі співати з нею враз стає
Яка ж пречудна чиста непорочність
Природу всю прекрасну огортає
Коли людина ще в гріховній злобі
В її казковий світ не завітає
І ніжно голубе прекрасне небо
І спів маленьких пташок несміливих
Усе Творця свойого прославляє
Бо він могутній, добрий, милостивий
Маленька пташка у листві дерев
Свій не сміливий голосочок подає
А потім друга не смілива теж
Собі співати з нею враз стає
Собі співати з нею враз стає
Він любить все любов'ю неземною
Усе голубить ніжністю своєю
Його така лиш жертва звеселяє
Що любить всіх є щирою душею
Маленька пташка у листві дерев
Свій не сміливий голосочок подає
А потім друга не смілива теж
Собі співати з нею враз стає
Собі співати з нею враз стає
Га-а-а-а-га-а-а-га
Га-а-а-а-га-а-а-га
Га-а-а-а-га-а-а-га
Га-а-а-а-га-а-а-га
