Най-най, на-на-на-най-най
На-на-на-най-най
На-на-на-най-най-най-най
Сіре небо накрило всі хати
На фоні плачуть хмари, грози й ти
А вдома давно погас вогонь
Це не хочу більше вічно слухати
Охоче я гуляю під дощем
І навряд чи він колись закінчиться
Та зігрівся б з радістю я вогнищем
Всі рани раптом знову кровоточаться
"Прощавай!" — я вкотре кричу це, вкотре стараюсь
Прощавай! Я знову не можу, знову не можу
"Прощавай!" — я вкотре кричу це, вкотре стараюсь
Прощавай! Я знову не можу, знову не можу
Конфлікт з самим собою кожен день
І ніч, я не знаю, що зі мною
Хтось іде, але, на жаль, не ти
Мозок вже забув, а серце досі тремтить
Прошу, відпусти
Чому ти прийшов і будуєш мости?
Думки затопили осінні дощі
Бо ми вже давно зовсім не ті
"Прощавай!" — я вкотре кричу це, вкотре стараюсь
Прощавай! Я знову не можу, знову не можу
"Прощавай!" — я вкотре кричу це, вкотре стараюсь
Прощавай! Я знову не можу, знову не можу
